Україна і українці

Україна і українці.

Україна земля воїнів, козаків та землеробів.

Це земля густих лісів широких полів, повноводних річок, тихих озер і високих гір.

Тут шанують хліб, як святиню і саме божество.

Тут розмовляють з вітром, слухають пісні дощу, вдивляються у тіні туману.

Тут літають птахами у мріях, у думках, у глибинах людських відчуттів.

Тут гартують силу волі та духу, захищаючи рідну землю.

Тут митці пишуть давніми словами й образами, що тисячами років панують на цій землі.

Тут родина є основою людського буття.

Тут радіють гостю, обіймають незнайомців, дарують посмішки, тепло сердець і щирих почуттів.

Тут бережуть мову і традиції, як духовний скарб свого народу.

Тут розуміють кожну травинку, тваринку і пташинку, спілкуються з ними, приймаючи мудрість буття.

Тут тримають зв’язок з предками, живуть зовсім поруч, на відстані тихих порухів душі.

Тут живуть вільні люди, що цінують свободу і право на слово і думку понад усе.

Тут пісня передається з уст в уста від покоління до покоління протягом тисячі років.

Тут все працює на енергетиці місць та людей, що творить собою явність навколишнього простору.

«Україна і українці» — виставка світлин кінця ХІХ – І половини ХХ століть з архівного фонду Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» (Київ, Україна), зібраних засновником музею Іваном Гончаром в однойменний 18-томний мистецький історико-етнографічний альбом.

Серед масиву фотографій альбому для виставки представляємо до сорока світлин (сканокопій) з народними типами українців минулих століть. Гідні, величаві, зосереджені, в урочому предстоянні перед вічністю — такими постають зі світлин пращури українців.

Іван Гончар збирав фотографії у період протягом кінця 60-х – початку 90-х років під час експедицій Україною, а роботу над історико-етнографічним альбомом продовжував до кінця свого життя. Оприлюднення цієї фундаментальної праці було мрією його творця. Сьогодні ми маємо за честь показати її частину всьому світу.

«Глибока, ревнива любов до свого рідного живить усе найшляхетніше, найгуманніше; вона є природною рисою, притаманною всім народам. Вона є також невичерпним джерелом енергії людини, могутнім стимулом патріотизму, який є найсильнішою зброєю при захисті від зазіхань ворогів на нашу гідність. Вона є воднораз і джерелом інтернаціональної солідарності та гуманності. Отже, людина тільки через глибоке пізнання самої себе, свого народу, своєї нації найбільш пізнає світ – тобто інші народи, у житті і творчості яких є багато спільного. Виховавши любов до свого рідного, вона глибше пізнає цінності інших народів», — Іван Гончар.